?

Log in

No account? Create an account

akulochka


Sum-sum-summerTIME...

Жизнь в ритме лета


Лина Костенко
akulochka
* * *


І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.

Лина Костенко
akulochka
Коректна ода ворогам

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.





Лина Костенко
akulochka

  
  "Спини мене. Отямся і отям.
                          Така любов буває раз в ніколи.
                          Вона ж промчить над спаленим життям,
                          За нею ж будуть бігти видноколи,
                          Вона ж порве нам спокій до струни,
                          Вона ж слова нам спопелить вустами.
                          Спини мене, спини і схамени,
                          Ще поки можу думати востаннє.
                          Ще поки можу... але вже не можу:
                          Настала черга й на мою зорю –
                          Чи біля тебе душу відморожу,
                          Чи коло тебе полум*ям згорю..."

Лина Костенко
akulochka

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

Лина Костенко
akulochka
Розкажу тобі думку таємну,
дивний cпогад мене обпік:
    я залишуся в серці твоєму
    на сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн,-
    на сьогодні, на завтра, назавжди!-
    ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
    То все разом, а ти - окремо.
    І сьогодні, і завтра, й навік.