?

Log in

No account? Create an account

akulochka


Sum-sum-summerTIME...

Жизнь в ритме лета


Previous Entry Share Next Entry
От белой лилии не умирают....
akulochka

- Валя, чекай не пий, не пий, я тобі кажу, я маю подзвонити Мілі, вона в мене розумна, в неї дві освіти, вона, певно, знає, чи не вмирають від білої лілії!

- Ало, Міла! Слухай, Міла, а ти нам не скажеш, від білої лілії вмирають чи ні? Ні? То можна пити? Добре, Мілочка, все, нема коли, пока!
- Валя, білу лілію можна пити.... Валя, це звучить як тост...., - із задоволенням та пританцьовуючи сусідка пішла виймати зі шкафчика скляну баночку з квітками білої лілії. - Валя, а де твоя рюмка? Пуста? Та хіба вже випила? І шо... не вмерла??? Тоді ще наливай!



Валя, чекай, в мене є ще календула... настоянка на 70 % спирту.... У-у-ух, Валя, де тобі ще такого наллють....
Лунає телефонний дзвінок....
-Тихо, Валя, -  каже одна з моїх сусідок... - Ало! Так, Володимире Миколаєвичу! Ой, мала у Вас сьогодні ввечері бути? Володимир Миколаєвич, у мене тут надзвичайні обставини, сьогодні не буду!... Ну, отак, не буду.... Так, з мене бутилка віскі, і завтра як штик у Вас. Цілую, Володимре Миколайовичу! - моя сусідка поклала трубку. - Аня, оце таке... , - каже вона  до мене,  - начальник ОВІРУ сказав мені: "Ладно. Целую. До завтра!"..... Дівки, сам начальник Овіру таке мені сказав.... тааак, "это звучит как тост"....
- Ооооой, сусідко, сусідко, сусідко, позич мені решітко, решітко, - затягнула Валя низьким гучним голосом.....
- Я си муки потрясу, потрясу,  звтра вранці принесу, принесу, - підхопила т. Маша, наповнюючи келихи спочатку календулою, а зверху доливаючи білу лілію....
- Аня, Аня, ти любиш койтейлі? - на хвилину відірвавшись від пісні спитала Валентина.
- Ні, - сказала я.
- А ну тебе, Аня, в сраку! Ото сиди тут і вчися, як вміють пити професорши!
Ще один телефонний дзвінок...
 - Ало, - каже т. Маша. - Доброго дня, Руслане! Руслане, саме зараз займаюся вашим питанням. Зателефонуйте мені через дві години! - і поклала трубку, навіть не даючи тому бідному Русланові отямитися.... - Валя, наливай.... А ти, Аня, сиди і вчися!
- Маша, а шо то в тебе на плиті вариться?
- Картопля курям на завтра....
- А її можна їсти?
 - Я думаю, шо нам вже все можна!
- Ну-то давай! А сало в тебе є? Бо вже верне від тих твоїх шоколадних цукерок....
- Сало є, але старе...
- Давай, Марія, став на стіл...
- Ой, чий-то кіііінь стоїть.... - знову зайшлася Валентина....
- що сива гривонька... - другим голосом продовжила Марія...
- Сподообалась менііі, сподобалась менііі тая дівчинонька - затягнули ми в три голоси...
- Дивись, як вона гарно співає, - зраділи мої сусідки від того, що я не тільки співаю, а ще й знаю майже всі слова з їхнього репертуару....
-Аа-а-а, - протяжно видихнула Марія, співакам по чарці!!!!!!! Наливай! Ух, коли це ще професорши будуть пити білу лілію та закушувати курячою картоплею.... Хай його грець, наливай....

А время на дворе подходило к полуночи, под лунные сопровождения туман то закатывался к нам во двор, то отходил назад, и так продолжалось до следующего утра. А пока мы сидели на полуночном крыльце соседского дома и приходящую осень встречали песнями про весенние дни и акацию - так того желала душа.
В последние сентябрьские ночи без коньяка на ступеньках сидеть сыровато, поэтому всегда выручают соседки, которые, собственно, и выступают инициатором посиделок.... А когда коньяк заканчивается, а ночь еще только начинается, открытая соседская душа не может отпустить из своего дома просто так.... Тогда в закромах найдется такое, чего ты еще никогда в жизни не пробовал, как, например, белая лилия..... или "куряча" картошка)))))  А между тем, чтоб вы понимали, одна из моих соседок - Валентина Владимировна  - очаровательная женщина и профессор одного из наших знатных Вузов) Роскошные длинные светлые волосы, переливающиеся блеском и бархатом, словно напудренные, красивая и чистая украинская речь,  невероятный запас цитат из мира литературы, низкий тембральный голос и неиссякаемая любовь к украинской песне.... У этой женщины душа всегда требует праздника,  в прочем, такие, как она, которые сделали себя сами, могут его себе позволить.   А вторая соседка, непредсказуемая т. Маша, на днях защитила диссертацию, от корочки до корочки знает творчество Ганны Чубач, мечтает купить одной из дочек квартиру в Праге, и отчаянно ищет кухонные фасады с изображение калины....
И если тут кто-то подумал, что они просто пьют, то вы глубоко ошибаетесь...) Столько стихов, сколько я услышала в ту ночь, и столько цитат из Франка, Тютюнника, Шевченка и дальше по списку, я не слышала даже на университетских парах...
Утром выхожу на остановку, встречаю т. Машу, стоящую на своем крыльце...
- Аня, то ти? - осипшим голосом спрашивает меня  наш вчерашний сопрано и пытается меня розглядеть...
- Я...Доброго ранку!
- Аня, ти диви... То шо я не вмерла вчора від білої лілії?
- Нєєє, - заливаюсь я...
- Ну-то Слава Богу! Ну то йди, шасливо тобі, дитино!

Tags: